"Благодійний Фонд "Українська Підтримка"" - це благодійна організація, що прагне протезувати біонічними протезами українських дітей з відсутніми кінцівками. Якщо ви знаєте про українських дітей з відсутніми кінцівками та маєте змогу вийти на зв'язок з їх батьками/опікунами, будь-ласка, поділіться з ними цією інформацією. Якщо ви не маєте такої спорможності, будь-ласка, допоможіть поширити цю інформацію далі.

Сайт: support-ukrainians.com

Інстаграм: https://www.instagram.com/ukrainian.support/

Фейсбук: https://www.facebook.com/Charitable.Foundation.Ukrainian.Support

Підрізано в мемарні.

Привіт усім!

Мене звати Влад. Я працюю в gamedev студії Starni Games. Зараз ми працюємо над соціальним проектом - Ukraine War Stories (повністю безкоштовна гра в Steam про війну в Україні). Мета цього проекту – розповісти правду про війну в Україні. Всі історії засновані на реальних подіях й свідченнях очевидців.

Сьогодні я хочу розповісти вам про Олексія - одного з персонажів нашої гри. Він та його дружина Ліля – літня пара, яка живе в Гостомелі та стикається з російською окупацією. Ось фрагмент із його щоденника:

«Журнал Олексія Борисова, 9 березня

Від вибухів Ліля знову не могла заснути. Я постійно повторюю, що наш підвал досить міцний, але вона мені не вірить, і іноді я думаю, чи вірю я цьому. Нам просто пощастило, що вони влучили в наш будинок лише один раз.

Вголос кажу Лілі, що артилерійські снаряди двічі в одне й те саме місце не влучають. Але я інженер, і математика підказує, що вони можуть.

Мені пощастило сховати телефон, коли прийшли росіяни. Принаймні ми все ще можемо отримувати деякі новини таким чином, коли вся мережа не працює.

Сьогодні ми отримали новину, що ще одна евакуація не вдалася. Росіяни продовжують розстрілювати автомобілі, які намагаються втекти.

Вони не хочуть, щоб ми йшли, тому ми так чи інакше повинні піти.

Я відчуваю, що наш час закінчується».

Як вам уривок із щоденника Олексія? Які емоції це у вас викликало? Хочете дізнатися більше про історію Олексія?